Не бажаєш ти випити кави,
Біля річки зі мною в лісу?
Подивитись на зорі яскраві,
Та відверто розкрити душу?
Прислухатись до співів щоранку,
Що співають тамтешні птахи.
На піску під вербою лежати,
Та обіймами гнати журбу...
Роздивлятись яка ти красива,
Я б хотів кожну хвилю то дня.
І рукою тебе обгорнувши,
Я любов би хотів дарувать.
Так набридло мені о щодення,
Крики, психи, робота зрання.
Хочу взяти від всього відпустку,
Й осідлати з заліза коня.
Хай він нас повезе жовтим полем,
Під блакитній безоднею хмар.
У краї де не буде нічого,
Нас з тобою будь як розділять.
Подаруй нам відпустку Всевишній.
Щоб залишились там лише втрьох.
І зігрівшись взаємній любов'ю.
Ми продовжили шлях перемог...
Не бажа ш ти випити кави? В дпустка...
© Copyright: Владимир Васильцов, 2016
Свидетельство о публикации №116062509150
Свидетельство о публикации №116062509150
Рецензии