Кажи, це вже літо? Чи знову сваритись на хмари?
Молитись на блискавок мить крізь вікно задзеркалля?
І сонячний промінь сприймати за літа примару?
І кликати душі зірок в час нічного провалля?
Так, хочеться літа! Я прагну спекотного літа!
Щоб ти не ховала щоранку оголені плечі.
Щоб сяяла біля віконця, струнка і тендітна.
Щоб тихо зітхали по дальніх кутках теплі речі.
Щоб знала, як світ чоловічих очей шаленіє.
Щоб сонце тебе цілувало у білі коліна.
Зітхала вночі: чом на спині загар пломеніє, –
не плач, це не опік – це я цілував твою спину...
Теплi речi, або Кажи, це вже лiто?
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116062500009
Свидетельство о публикации №116062500009
Рецензии