Бурштиновий вiрш

Таку, щоб не соромно... Хочу таку, щоб не соромно
дивитися в очі і знати – я вже не один...
Щоб руки її забажати обидві і порівну
і пити – п'янкий і гарячий – засмаги бурштин.

Межу бурштину і грудей, нецілованих променем,
позначити поглядом і усміхнутись: «Моя!».
Та скільки не пий, той бурштин почуттів не вгамовує.
а тільки торкнеться долонею скроней: «Твоя!».

І пальчиків світ манікюром французьким доглянутий:
і келишок вмить вже злітає до губ – «Львів-Париж»...
І все, вже не соромно – бавлюся фразами пряними.
А ти – бурштиновий – без сорому слухаєш вірш...

***********************************************************

перевод Инны Гавриловой
http://www.stihi.ru/2016/06/30/5142
Такую хочу, чтоб не стыдно...терять с нею голову
и чувствовать - я не один - глаз напротив пожар...
И руки её захотеть,сразу обе, и поровну
испить с них- пьянящий, горячий- янтарный загар.

И грань янтаря на груди,что лучом не целована,
отметить лишь взглядом, скользнувшим в улыбке: "Моя!".
И сколько ни пей тот янтарь чувство голода
смахнёт лишь касаньем ладони с виска:"Я твоя!".

И пальчиков блеск ,маникюром французским ухоженный,
взлетает с бокалом к губам:"Львов-Париж"..- тост двоих...
Не стыдно уже мне за фраз баловство невозможное:
она -  без стесненья янтарный мой слушает стих...

  30.06.2016г.