1
Посіяла в полі дівка густий лен,
Виріс не по волі колючий тере'н.
Цвіте те'рня рясно, розростається...
А дівча сльозами заливається.
2
Ой, чому ж ти, лену, та й не сходиш в строк?
Жду траву зелену, блакитних квіто'к...
Витко не зібрати запашне зерно'
Й не прийдеться ткати лляне полотно.
3
Сорочку не зшити ми'лому з рядна'...
Хіба надушити з те'рену вина'.
Зі'ллям частувати лю'бка до мети':
Щоб прийшли до хати від нього свати'.
4
Посіяла в полі дівка синій лен,
Та віріс у долі помічний тере'н.
Кущики терно'ві, широко ростіть,
Хмільної любові тайну бережіть.
Як не сходиш, лену.., можеш не сходи'ть.
Завдяки тере'ну в коханні щастить!
(авторська пісня) 24/06/16/
Посiяла в полi на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2016
Свидетельство о публикации №116062502991
Свидетельство о публикации №116062502991
Рецензии