Букет

Останній осені букет,                / Последний осени букет,
Невгамовний вітерець шматує,   / Неутомимый ветерок терзает,
Схиляючи вбік, назад,вперед,     / Склоняя вбок, назад, вперед, 
Почуттями нас хвилює.                / Чувства наши возбуждает.

Буденні забуваються турботи,    / След исчезает маеты,
Голки у серденько шпигають,     / Сердечко боль достала,
Бо ти навпроти,                / Стоиш напротив ты,
З долоней квіти виглядають.      / В ладонь цветы зажала.

Ненастя трохи відступивши,      / Непогода на время отступив,
Відкриє скромні кольори,          / Радует скромностью цветною,
Що осінь не згубивши,              / Что осень не сгубив,
Дарує пізньої пори.                / Дарит позднею порою.

Говорить начебто- пробач,         / Будто говорит, прости,
За хмурість, прохолоду,             / За хмурость и прохладу,
За злив нестримний плач,          / За ливень что частит,
Та за вітри, що нищать вроду.   / И ветер, цветную сметающий отраду.

Нагуляну негоду, зморить,          / Ненастье, отшалив устанет,
Весна знову буде крокувати,       /  Весна шагнет из тьмы,
І неповторні квіти створить,       / Ковер цветастый вновь растянет,
Щоб зір наш любувати.                Им будем любоваться мы.

Букетик цей скромніший,            / Осенние цветы скромнее,
Ніде правди діти,                / Здесь спора нет,
Та мені за все миліший,               / Но мне они дороже и милее.
БО ЦЕ ВІД ТЕБЕ КВІТИ.              / Ведь это твой, и для меня букет!