Промінявши без зайвих вагань день минулий на цей
І відмовившись від усього, що у ньому набуто,
Ти, схотівший навчитися жити - так, жити, не бути! -
Не соромся вдивлятись у скло моїх мертвих очей.
В тому склі є усе, що учора було і болить;
Не примусить чекати себе неминуле майбутнє,
Що вібрує пекучим вогнем, в наших грудях відчутнє,
І умить відобразиться те, що настане...за мить...
І кривавим обіймам уже не живої війни,
І гарячим долоням іще не початого миру
Нас з тобою не вирвати з того пташиного виру,
Що кружляє у небі, й руді його пір'ячка-сни
Все мереживом в'ються між пунктами "альфа" й "омега";
Та пухнастий цей вогник для нас - найболючіша нега.
переВершення
© Copyright: Алёна Собокарь, 2016
Свидетельство о публикации №116062406327
Свидетельство о публикации №116062406327
Рецензии