Стоїть Батько Атаман,
На Горі високій,
По Дніпру пливе туман,
А у небі Сокіл.
Зліва й справа Рідний край,
Лісом Яр холодний,
Ворог лізе то й нехай,
Буде він голодний.
Приспів
Сонце Світить і ДаЙбог,
На городі Жито,
Вийди Синку за порог,
Бо пора косити.
Мати Батька вигляда,
На заставу очі,
Час спливає мов Вода,
За темнії ночі.
І Сварога далечінь,
В душу зазирає,
Козака там жде курінь,
Кращого немає.
Приспів
Сонце Світить і Дайбог,
На городі Жито,
Вийди Синку за порог,
Бо пора косити.
Біля берега вода,
Розмива каміння,
Потихеньку в болотах,
Пророста насіння.
Вітер шуму наганя,
Роздува Багаття,
Від Священного Вогню,
Пробудились Браття.
Атаман
© Copyright: Александр Линник, 2016
Свидетельство о публикации №116062404312
Свидетельство о публикации №116062404312
Рецензии