Чого не хочеш ти повірити у долю?
Чому у дивний світ ти свій
Не хочеш нікого пускати?
І звикла вже такі одна,
Як день мине ти засипати...
Чому не слухаєш ти дружньої поради?
Крижинкою чом серденько зробилось?
Чому старе життя не хочеш відпускати
Та знову в вечорі журилась...?
І скільки часу ще потрібно,
Нарешті що б ти зрозуміла,
Щоб знову у душі літала,
І, щоби знов з"явились крила !
Які ніколи не дадуть тобі упасти,
І, на яких злітаючи в життя,
Попутний теплий, легкий вітер
Несе у простір майбуття !
Та що би не було там у житті,
Та і негода та минеться.
І завжди буде міст міцний
Між долями, між мріями і між світами -
Від серця рідного до твого серця !
Чому?
© Copyright: Михаил Данихленко, 2016
Свидетельство о публикации №116062304869
Свидетельство о публикации №116062304869
Рецензии
Михаил,красивые,добрые стихи Вы пишете! А на українській мові-особливо! Творческих Вам успехов! С уважением
Ольга Назарова -Голубева 20.09.2016 00:15 • Заявить о нарушении
Ольга Назарова -Голубева 20.09.2016 00:15 • Заявить о нарушении