…у потоках подій Час веде свій архів,
ніби дбає про нас вітер пісню співає безлюддю…
у безжурній воді береги наших мрій
лічать тихо роки, спокушають думки світ майбутнім…
полонянка-душа жде емоцій твоїх,
у тобі поселилась панацея страхів невідома…
і не просто бува десь знаходитись між –
де ніхто непотрібний собі, а тим паче нікому…
зауважити нічим перетнувши межу
ігноруючи вперто свою підсвідомість (в мить смерті)
ти помітиш усередині себе іржу,
відчуватимеш свій долі край у життя круговерті…
над свiдоме...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116062301301
Свидетельство о публикации №116062301301
Рецензии