Проснись, Кобзаре,

 Проснись,Кобзаре,глянь на Вкраiну...
 З високоi кручi.
 Як тi правнуки поганi,
 Стали в нас...могучi...

 Дiлять,гади,..свою Неньку,
 Як iм заманеться.
 Не бояться даже Бога.,
 Думають....-минеться.

 Не минеться...Щось та й буде,
 -Iнакше не може.
 Вiднайде iх Божа кара,
 -А Тарас,поможе...

 Бо вiршi його i зараз,
 То велика сила.
 -I для наших олiгархiв,
 То iхня....могила..

 Хiба може таке бути?...що ростуть достатки?
 Коли бiднi кругом люди...й маленькi зарплатки.
 I жирують вражi дiти,аа своiм народi.
 Понастроiли маетки,-що в них зараз в модi.

 Позалазили у Ради,великi й маленькi,
 I Закони собi пишуть,тихо...й помаленьку.
 Все нас хочуть приучити вiрить в iх науки,
 Бо ще краще хочуть жити..их нечистi руки.

 Вiдрубати б iх....та поки.......
 Де тi Гайдамаки?,
 Що панiв колись ловили,й вели до гилляки..
 Та коли ж у нас знайдеться...якийсь Кармелюка?
 Та народ наш...
       Поки гнеться...
           Аж дивитись..
                Мука.

 (2013 р)