Вона сиділа, сумувала
І так замріялась вона...
І день минув і ніч настала -
Втім не її тому вина,
Що на життєвій на дорозі ,
Що у людської примхливій долі,
На жаль, трапляється не завжди.
Не так, як ждеш і не по волі.
Не так, як мріяла колись,
Прийшло не те, чого хотілось.
Із вірою дивилась в майбуття -
Воно як дзеркало розбилось.
І все сиділа, сумувала.
Така замріяна була
І скоро ранок та світало -
У чому ж в тім її вина?
Но то пусте та все минеться
І вже нема того життя.
Нарешті сонце вже порснеться,
Все що було - піде у небуття.
Осяє рано на світанку,
Навколо знову все порснеться.
І з тої думки, з тої мрії -
Її нове життя почнеться !
Сумувала
© Copyright: Михаил Данихленко, 2016
Свидетельство о публикации №116062200063
Свидетельство о публикации №116062200063
Рецензии