День важничал и величался.
Мы ж, двое пешебродов пеших,
Упали навзничь глядя в небо,
А мир, точно орех, распался.
Уже ни неба, ни земли –
Лишь ты одна, моя надея,
И та не тлеет - но чернеет
В полуночной морозной мгле.
И слава Богу, мы одни.
И перед нами – день как тыща.
И заливаются и свищут
Любовной парой соловьи.
День величався і пишався.
Ми ж, двоє піших пішаниць,
упали в небо горілиць,
а світ, немов горіх, розпався.
І вже ні неба, ні землі —
лиш ти, одна моя надіє,
і та не жевріє — чорніє
в опротипівнічній імлі.
Та дякувати Богу — вдвох.
Наш день — попереду, мов зараз.
Ще й солов'їв любовна пара
співає тьох та перетьох.
Огромное спасибо Василю Вакуленко за помощь в работе над переводом.
319. Василь Стус. День важничал и величался...
© Copyright: Алёна Агатова, 2016
Свидетельство о публикации №116062204874
Свидетельство о публикации №116062204874
Рецензии