Горько... Из Елены Каминской

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2016/06/21/8982   
 

«Горько, ой, горько!» – толпа огласила
Паре вон там, впереди.
Личико он целовал, что немило,
Пальцы скрестив на груди…
Словно в тумане стою я…от боли
Крикнуть им «горько» бы всласть!
Чарку испить за чужую бы долю:
Будет слезе, где упасть…
И незамеченной выйду из тины,
Будто не стало за миг…
Лилия белая в том неповинна:
Высох целебный родник…
Тот, кто влюблён, ослепляется сразу,
Он же ошибочный шаг
Не допускает, и мыслей проказу
Вычеркнул за просто так…
Я не знакомой весне пассажиркой
Мчалась в любви по шоссе.
Вот и приехала…Горько как, горько!
В сердце печёт, да не всем…


Оригинал:


«Гірко, ой, гірко!» весілля гуділо
Парі у центрі стола…
Він цілував те обличчя немиле,
Пальці на груди поклав…
Наче в тумані стою, ще я можу
Крикнути «гірко», як всі,
Випити чарку за доленьку гожу,
Буде де впасти сльозі…
І непомічена вийду крізь стіни,
Адже мене не було…
Біла лілея у тому не винна:
Висохло вщент джерело…
Той, хто закоханий, сліпне відразу,
Тільки не він… Хибний крок
Не допускає, і розум проказу
Викреслив  з вірних думок…
Я – невідома весні пасажирка,
Їхала в щастя таксі…
От і зупинка… Ой, гірко, як гірко!
В серці пече  не усім…