Страшні часи. З сокирою між нами
Блукають люди, загубивши шлях.
І не питають, як дійти до брами,
Де їм відчинять з радістю в очах.
Вони не знають, хто їм допоможе,
Вони не вірять у пусті слова.
Їх оточили злидні. О мій Боже,
Від цього шаленіє голова!
І не впізнає батько свого сина,
Той не згадає мамині слова,
Коли вона впадала на коліна,
Коли вона благала та кляла.
Коли вона повчала: «Будь добріше!
Тоді до тебе прийде цілий світ».
А він не слухав, куштував горішок.
І ось живе один на схилі літ.
Таких багато: злих, несамовитих,
І людяність до них не доїжджа .
Вони блукають між сердець розбитих,
Шукають гостре лезо для ножа.
Ми допоможем їм вже хто чим зможе,
Ми відшукаєм в їх серцях вогонь.
Ти подивись на нас, великий Боже,
Ми відродили світ теплом долонь.
Тепло долонь
© Copyright: Анастасия Высочанская-Бойко, 2016
Свидетельство о публикации №116062002143
Свидетельство о публикации №116062002143
Рецензии