Під камінь вода не тече...навіть камінь те знає,
Що час нам шліфує серця, а літа забирає...
Ти знаєш про що нам шепочуть утомлені камні?
Усупереч долі й вітрам залишитись незламним...
Вони нам говорять про сонце, що нас не покине,
Про місяць і зорі, про небо безмежнеє синє...
Ти знаєш, про що нам кричить безголосе каміння?
Щоб жити у світі жорстокім не в зло, а во ім"я...
Во ім"я любові й добра, що дарують спасіння,
На те нам і дані серця, а серця - не каміння...
Ти знаєш про що нам шепочуть утомлені камні?
Лишитись людьми... і при цьому - лишитись незламним...
Про що нам шепочуть утомленi камнi...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2016
Свидетельство о публикации №116061908314
Свидетельство о публикации №116061908314
Рецензии
Очень глубокий смысл в этом стихотворении. Сколько читаю твою поэзию не могу начитаться. Все время хочется переводить. А у меня в последнее время какой то запор мыслей. Все выходит какое то безликое. Наверное пока просто не о чем. А ты пиши и радуй нас почаще. С теплом к тебе Наташа.
Завальнюк Мишина 03.07.2016 13:23 • Заявить о нарушении
Завальнюк Мишина 03.07.2016 13:23 • Заявить о нарушении
СПАСИБО, Ната! Моя Муза сейчас тоже молчит...в душе и мыслях пусто...С НЕИЗМЕННЫМ ТЕПЛОМ К ТЕБЕ!!!
Наталья Кислощук 04.07.2016 08:37 Заявить о нарушении
Наталья Кислощук 04.07.2016 08:37 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.