Вже за вікнами дощ змиває знов мої сліди.
Проводжаєш мене ти лише поглядом вночі.
Те, що було, зникло вже давно,
Ми немов старе німе кіно.
Та у серці залишем згадку (місце) все одно.
ПРИСПІВ:
Відпусти мене, прошу я, відпусти!
Не повернеться любов, ти її не кляни.
Відпусти мене, не тримай і пробач.
Те, що було, змиє дощ. Але ти з ним не плач.
Я навчилась любити, але ти, на жаль не зміг (встиг).
На душі моїй крига, у очах холожний лід.
У мені ти вбів всі почуття,
НЕ зберіг любов, спалив до тла.
Закінчилась історія твоя й моя…
Вiдпусти мене
© Copyright: Борислава Белоцерковская, 2016
Свидетельство о публикации №116061900446
Свидетельство о публикации №116061900446
Рецензии