Неначе буря у стакані,
Немов лавина почуття.
Жадання зовсім не приспані
Вернись каханий з небуття.
Зійшло минуле, як примара.
Те, що приспала я давно.
То не Любов, а Божа кара,
Дурманить пристрасним вином.
Душа зболіла від розлуки.
Чого ж ти, доле, й досі зла,
Чом роз’єднала наші руки,
Кохання нам не вберегла?
За що ж покарана любов'ю?
Не в радість зовсім ясні дні,
На світ дивлюся із журбою,
Прийди коханий хоч ві сні.
Владимир Ольховой. 19 Июня 2016.
Неначе буря у стакан - женский вариант песни
© Copyright: Владимир Ольховой, 2016
Свидетельство о публикации №116061901502
Свидетельство о публикации №116061901502
Рецензии