Леонид Талалай. Пятая симфония Бетховена

И прояснялось в той поре,
За тучею светился месяц.
И пряталась от фонарей
Тьма в переулочках предместья.

И просыпалась вновь весна
В предчувствии тепла и свята.   
А из открытого окна -
Трагические вихри Пятой.

И устремлялись в небо, ввысь,
А там бессильно никли звуки -
Как будто к радости рвались,
Но пустоту хватали руки.

Не будет там, не будет там
Уж ничего, и даже Бога.
И то, что жизнью было нам,
Осядет прахом на дорогу!..

Но, взволновавши всё до дна,
Мои смятенья, счастье, горе,
Росла и ширилась она
И поднималась в те просторы,
Где с тёмно-синей высоты -
Славутич-Днепр её отсвечивал -
Могуче музыка светил
Уже лилась земной навстречу.
И над землёю молодою,
Что повернула на весну,
Как равные между собою,
Они сливаются в одну.

Пьянили запахи весенние,
Горели месяц и фонарь -
И на широкий тротуар
Ложились от меня две тени.

                Примечание: свято - праздник.

            П"ята симфонія Бетховена

І прояснялося тоді,
За хмарою світився місяць.
І розганяли ліхтарі
Пітьму в завулки передмістя.

І просиналася весна
В передчутті тепла і свята,
І виривалася з вікна
Симфонія могутня - П"ята.

І піднімалася увись,
І там знесилювались звуки,
Немов до радості тяглись
І пустоту хапали руки.

Не буде там, не буде там,
Не буде там уже нічого,
Усе, що звалося життям,
Осяде прахом на дорогу!..

І розвередивши до дна
Мої сум"яття, щастя, горе
Металась, ширилась вона
І піднімалася угору.
А з голубої висоти,
Яку відсвічував Славутич,
Могутня музика світил
Уже лилась земній назустріч.
І над землею молодою,
Що повертала на весну,
Як рівносилі між собою,
Вони зливалися в одну.

П"янили пахощі весінні,
Горіли місяць і ліхтар -
І на широкий тротуар
Від мене падало дві тіні.