синi птицi
наче камінь на груди, скидають померлі квіти.
напувай їхні крила, вишневий покрив зніми,
дозволяй розклювати, допоки вони боліти-
муть заповнила небо – благай розчахнуть дощі,
на оголене тіло нехай упадуть спасінням.
я навчила любити, вмирати мене навчи,
поки сині птахи на розпечених згинах гинуть.
сині фьорди – летіти із них в пітьму,
теплий спокій нагадує кров на присмак.
висота розквіта – не питай тільки: хто кому?
я хотіла би каменем – щоби іскру хтось висік,
я хотіла би вишнею – вибухнуть соком раз,
я хотіла би деревом – що простяга долоні,
сині птиці розпачливо тонуть (напевно, в нас) –
і вмирати загострено легко і безборонно.
Свидетельство о публикации №116061810069