317. Василь Стус. Боль эта алкоголь агоний...

Боль эта – алкоголь агоний,
Промерзлая до хруста жалость.
Перепечатайте проклёны,
Перепишите мне печали.
Давно забыто, что есть жить и
Что свет такое, что есть ты.
А в собственную плоть войти
Дано только безумно-диким.
Еще ты долго сатаней,
Так долго сатаней, пока не
Уйдешь своими же шагами
По голове седой своей.



Цей біль — як алкоголь агоній,
як вимерзлий до хрусту жаль.
Передруковуйте прокльони
і переписуйте печаль.
Давно забуто, що є жити
і що є світ і що є ти.
У власне тіло увійти
дано лише несамовитим.
А ти ще довго сатаній,
ще довго сатаній, допоки
помреш, відчувши власні кроки
на сивій голові своїй.


Рецензии