Щоб зацвiтав наш край!.. Маргарита Метелецкая

                Чомусь я знову тут печально молодію,
                і радісна жура болить, не відпуска..."
                Володимир Базилевський

             Оригинал:

                http://www.stihi.ru/2016/06/15/8340

               
     Замкнутись від усіх і радісно ридати :
     Як скривджені роки нечутно відгули,
     Про вироки сумні і тоскні серця дати,
     Що в темряві гріхів невидимі були...

     О, серденько, мій Бог ! Прости, що манівцями
     До Тебе тяжко йшла, не відая причин ? -
     Отож тепер душа  позначена рубцями...
     Зате, нарешті, є омріяний спочин !

     Зате нема й знаку лжеістин самотину,
     Нема для Зла в душі поживи чи шпарин...
     Я - знайдена Творцем!  - Улюблена дитина!
     І витичений шлях - скінчився серпантин!

     Як можу - прислужусь ! Несу Добра жарини,
     Щоб зацвітав наш край узнов весняним крином!


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Закрыться ото всех и радостно рыдать мне:
Ущемлены, года неслышно отцвели,
И выводы грустны, с тоски налётом даты,
Что за грехами мне не виделись вдали…

Моё сердечко, Бог! Окольными путями
Шла тяжело к тебе, не гладкою рекой.
За то теперь душа отмечена рубцами…
За  это же мне дан желаннейший покой!..

Зато и знака нет лже-истин однобоких,
И нет для Зла в душе ни пищи, ни щелей.
Я найдена Творцом! Любима Им до срока!
И выпрямлен мой путь – идти мне веселей!

Сколь в силах, послужу! Несу Добро я зрячим,
Чтоб зацветал наш край, весь в лилиях горячих!


Картинка из Инета