Марії
Коли самотня, хочеться обіймів.
Обіймів запашних, щасливих, ніжних.
І слів. Багато слів. І всі – на вушко.
І серце щоб од радості завмерло.
Коли самотня, хочеться кохання.
Кохання, не подібного до спорту.
А того, що подібне до любові.
Бо, як любов, то де ота самотність...
Коли самотня, наливаю чаю.
Палкого, запашного, мов обійми.
Мов та любов. Мов бажане кохання.
І хай мені позаздрить чорна кава...
Коли самотня, або Запашне
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116061610552
Свидетельство о публикации №116061610552
Рецензии