Менi так сладко, як згадаю
Оту дiвчину край села,
Яку вночi повiв до гаю
I там вона менi дала.
Я обiцяв ii кохати,
Я обiцяв, не обману,
Злотиi гори iй придбати
Та з неба повную Луну.
Я цiлував ii у грудi,
Вона мичала, як корова.
Пихав ii, казала: "Буде,
Сьогоднi хватить, завтра знову".
Та вот дiйшов я вже до смаку
I зупиниться не змогу.
Поставив я ii до раку
I запердолив на стогу.
Вона стонала пiдо мною,
А я вже драв ii повiльно.
I стон цей в лiсi пiд Луною
Було почути дуже сильно.
Так милкувались до зарi.
Вона вся зникла, притомилась
I я уснув на iй грудi,
Ця нiч з Луною менi снилась.
Борзоф 15 Октябрь 2009г.
Лунна нiч
© Copyright: Борис Зофман, 2016
Свидетельство о публикации №116061507645
Свидетельство о публикации №116061507645
Рецензии