Белокуракине мое

 Три  сотні  літ  живе  моє  Відрадне,
 Де  плинуть  хвилі   Білої  ріки.
 І  в’ються  степом  мирно  і  принадно
 До  нього,  ніби  стрічечки,  стежки.
 По  цих  стежках  колись  Петро  Великий
 В  краї  далекії  свій  путь  тримав.
 І  князь  Куракін, долею  зігрітий,
 По  цих  дорогах  шлях  свій  прокладав.

Живуть  тут  люди  щедрі,  працьовиті.
Піснями  славлять  працю  і  добро.
І  низько  гнуться  колоски  налиті,
Дарують  людям  сонячне  тепло.
Цвітуть  весною  вишні  біля  хати,
Троянди  квітнуть  влітку  під  вікном.
Нам  жити  тут  і  мріяти,  й  співати
Про  мирну  працю,  щастя  і  добро.

Цвіти  ж,  мій  краю,  краю  калиновий,
Рости  багатий,  щедрий  урожай!
Красу  плекай  у  пісні  колисковій,
Завзяття  -  в  мирі  й  злагоді  черпай.
Нехай  же  пісня  в  синім  небі  лине!
Наснагу  й  силу  в  праці  нам  дає.
Нехай  прославить  рідну  Україну
Чудовий  край,  Білокуракине  моє.