Мыкола Винграновский. Ещё в инее лодка...

                ***
Ещё в инее лодка лежит без весла,
Ещё правит мороз, ещё даль не воскресла -
С того края снегов задымила весна,
Белым дымом снегов засинело за ДЕсну.

Я тебя обнимал,говорил, целовал.
Целовал, говорил, обнимал - до рассвета,
Говорю и целую - слезою я стал
С того края снегов, ну а этого - нету.

Не кончайся ты мне. И прошу я судьбу -
Я последний из них...могикан?...могиканов?...
Я уж лодка в снегах. Я в снега уж гребу.
Лишь Десна молода...и молоденький Канев...

                ***
Ще під інеєм човен лежав без весла,
Ще не скреснув мороз, далина не воскресла -
З того боку снігів задиміла весна,
Білим димом снігів засиніло за Десну.

Я тебе обнімав, говорив, цілував.
Цілував, говорив, обнімав - обнімаю,
Говорю і цілую - сльозою вже став
З того боку снігів, цього боку немає...

Не минайся мені. Я вже прошу судьбу,
Я вже прошу судьбу - могікан з могіканів -
Я вже човен в снігах. Я в сніги вже гребу.
Лиш Десна молода...молодіснький Канів...