любов.
у жилах застиває стрімка кров.
і знов.
не витримати біль в куточках скронь.
бо то вогонь.
що палить усе тіло, крім долонь.
котрі торкались твго тіла, і як сон,
здавались ті хвилини. В унісон
коли серця наші забились,
полюбились,
накрились
вилею любові уночі.
При повнім місяці,
при мерехку зорі.
дивились на мене очі твої,
ох а які!
Які вони прекрасні, очі ті!
Як можна не любити...
і не смій закрити,
бо хочеться дивитись...
а серце починає швидше битись -
бажає вирватись,
бажає утікти.
А ти?
куди зібралась у ночі піти?
залишити і більше не прийти?
зажди.
дай подивитись в твої очі
й померти.
Любов
© Copyright: Петро Романчук, 2016
Свидетельство о публикации №116061502571
Свидетельство о публикации №116061502571
Рецензии