Дмытро Павлычко. Ночь была ясна...

                ***
Ночь была ясна, я к тебе бежал.
Каменистый путь стопы обжигал.

И лилась звезда на высокий плай,   (горная тропка)
Словно бабочку, я её поймал.

Под окном твоим я разжал кулак,
Показал звезду, словно красный мак.

Но не вышла ты, а в своём окне
Стала, знак дала - прочь убраться мне.

Я обратно мчал тёмною тропой,
Я бежал сквозь ночь, плакал за тобой.

Я в руке сжимал - битое стекло -
Бабочки-звезды мёртвое крыло.

Ночь была ясна, я разжал кулак.
Ах, моя рука - словно красный мак.

                ***
Ніч була ясна, я стежками біг.
Стопи опікав кам"яний моріг.

Линула зоря на круті плаї,
Як метелика, я піймав її.

Під вікном твоїм я відкрив кулак,
Показав зорю, мов червоний мак.

Та не вийшла ти, тільки у вікні
Стала й знак дала - геть іти мені.

Я назад помчав темним путівцем,
Біжучи крізь ніч, плакав я тихцем.

Я в руці стискав, наче бите скло,
Мертвої зорі неживе крило.

Ніч була ясна, я відкрив кулак,
Ах, моя рука - мов червоний мак.