Я думав що ти зможеш полюбити,
Бо говорила ти до мене "милий".
І я що разу називав тебе "кохана"...
Та зорі, певно, не для нас світили!..
Я дарував тобі букети квітів,
І що години лиш про зустріч мріяв!
Та що про тебе мрію ти не знала...
Лиш вітер смутку у душі повіяв...
Я помічаю все частіше холод,
А в серці без любові голод!
Мене до себе легко заманила...
Та разом ми не будемо ніколи...
Не судилось
© Copyright: Петро Романчук, 2016
Свидетельство о публикации №116061402266
Свидетельство о публикации №116061402266
Рецензии