Непричетні, але приречені, неприручені, але присутні,
намалюєм, надумаєм дотик наших хотінь доступність
ув окістя етеру згіркле, зв’яжем линвами навхрест зап’ястя,
в скам’янілих містах залітні, самі собі здогад щастя.
Неприручені, і так не схожі на поснулих лагідних звірів,
там підступним був свідком місяць, таврував їм знакИ на шкірі,
вони ж квапно ділили здобич, пили поспіхом, як у спеку,
ще і ще невситимі безумці, здичавівши під срібним деком.
На поталу віддавшись ночі, в мед солоний на зламі – «ніколи»,
неопізнані, спізнені, пізні на орбітах незграбної долі,
манівцями, покривджені вітром ,- гостинця ж ніхто не пророчив,
бездоріжжям, де фіри чумацькі шлях торують в нікуди щоночі.
при сутнiсть
© Copyright: Фиолетта, 2016
Свидетельство о публикации №116061410509
Свидетельство о публикации №116061410509
Рецензии