А блукала я то недалеко...
Прям тут, тільки рукою подай.
Та шукали ми щось далеке.
Напевно,шукали "рай"...
Та до чого ми прийшли?
Що час нам показав?
Повернувшись один до одного,ми знайшли
Те, що відразу нам ніхто не сказав.
Ми блукали, немов човни у морі.
Шукали повне сенсу і нове...
Але набрели на безглузде доволі.
Та безглуздя стало всьому живому - живе.
Безглуздя об`єднало два життя,
Набуло повного сенсу в їхніх очах.
Став тепер для них майбуттям
Повний сенс, який зносе дах.
28.03.2016
Блукала я недалеко...
© Copyright: Анастасия Пономаренко, 2016
Свидетельство о публикации №116061303167
Свидетельство о публикации №116061303167
Рецензии