…п’є тиша незаймане снами мовчання,
розв’язую вузлики сплетених слів,
стискає спокійно ніч в серці прохання –
знайти свої згублені в світі сліди…
роздвоюють душу незримі уяви,
й нове зачинається з слова життя…
збігають думки, що втішали до раю,
щоб різні дві стежки в шлях доля звела…
хай значення мало у тім, що не сталось,
розплатиться кожен за власні гріхи…
самі корегуємо наші бажання,
а згубиться пам'ять, знов каємось ми…
самi корегуемо...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2016
Свидетельство о публикации №116061301284
Свидетельство о публикации №116061301284
Рецензии