Серед Мертвого

 

Обшир сонячним колом — увись,
струмував
Тремтячи...
Ти притискалася до мене, і...
Губи твої ковтали повітря і сльози...
У очах ліловіло, піщана іржа,
по шкірі моїй струмувала, 
перевтілюючи
поезію в прозу.

Жалійка стежини зміїлася,
зміїлася поміж скель,
бовваніючись...

В прорву
...й ще нижче.
 
Здавалося,
в пеклі ми...

Здавалося,
біси за скрутом...
 
Ти...
Все міцніше і міцніше притискалась до мене.
Страхаючись,
та... 

Раптом,
постріл
луною —
о-о-ось це-е-е!

Ось, міжгір'я хижий оскал...
І кущ в ній, що смокче вологу нічну із скель...
І метеликів куля пурпурна 
обліпила останнє тутешнє життя і
...живиться нею. 

Тиша...

Сплетених прибульців тільця,
та дихання іх,
і в чудь іудейську...
Ледве чутний вітер ворушіння крилець...

Невмируща в свідомості блищик-краса!
 
Поза
часом.   

І висохли сльози!
Ну,
осьдечки,
висохли, висохли, висохли сльози твої...
 
І можна  тихенько у світ засмальцьованих мавп 
...повертатися.

..........................
Русский вариант
..........................
Среди Мёртвого


Пространство струилось солнечным цветом - ввысь...
Дрожа... Ты жалась ко мне, а...
Губы твои глотали воздух и слёзы...
В глазах лиловело, песчаная ржа, по коже моей струилась,
превоплощая поэзию в прозу.
Жалейка тропинки змеилась, змеилась меж скал,
брезжа...
Всё ниже и ниже...
Казалось, что в ад и уж точно...
В обесчеловечное...
И чудились черти, за поворотом...
Всё крепче и крепче ты жалась ко мне, дрожа...

И вдруг, словно выстрел - пришли!
Вот, расщелины хищный оскал...
И куст в ней, сосущий
влагу ночную из скал...
И бабочек пУрпурный шар, облепивший последнюю здешнюю жизнь и ею питаемый...

Тишина...
Сплетённых пришельцев тела, их дыханье,
и в чудь иудейскую...
Чуть-чуть
слышимый ветр шевеления крылышек...
Невообразима в сознании та красота!
Вне времени.

......................................
И высохли слёзы!
Ну,вот, наконец-то, и высохли, высохли, высохли слёзы твои...

И можно
тихонечко
в мир обезьян
возвращаться...