Я не боюся за свою правду.
Вона мене переживе.
Тримаю в руках цю фарбу.
Хтось може допливе.
Пірнайте в інше божевілля.
Мене залиште диваки.
Так остогидло ваше зілля.
Засмічені нажаль думки.
Себе не можу я впізнати.
Цей рік ніби одна сльоза.
Така велика, незбагненна.
Одразу всім присвячена.
Я на шматки знов розпадаюсь.
Ви чуєте мої думки?
Все ж дихати, так, намагаюсь.
Але вже тяжчі пелюстки.
Троянда гарна з мене вийшла.
Шипи були як ті ножі.
Але зима до серця прийшла.
І я залишила крапки.
Межа
© Copyright: Марина Юневич, 2016
Свидетельство о публикации №116061208372
Свидетельство о публикации №116061208372
Рецензии