Поки ми діти,
Поки й люди.
Дмитро Чередниченко
Вечір, застілля, свічі в пітьмі,
Рози в бокалі, флірт на умі.
Звабливих фраз ллється зайвий каскад -
Чим не ляльковий цей бал-маскарад?
Всі мов затяті картіжні гравці,
Маски облудні на кожнім лиці.
Злодій настирливо,за благодать,
Мріє богатого вщент обібрать.
Враз особистим прозрівши умом,
Скільки уздріти ще можна кругом
В самих звичайних стосунках людських,
Верхи як їдуть міцні на слабких.
Дії й свідомість цнотливих дітей
Чисті як вогнь, що нам дав Прометей*.
Метаморфози** їх душ - це гіркі
Правди земні. - Чи вони на віки?!
*Один з титанів, який викрав для
людей вогонь(грец.).
**Повне видозмінення чогось.
Гiрка повiсть
© Copyright: Владимир Кабузенко, 2016
Свидетельство о публикации №116061205017
Свидетельство о публикации №116061205017
Рецензии