Мандруючі околицями міста,
Від спеки в гай сховаюся у тінь я,
Де по гілках, мов шовкові намиста,
Розвішане тендітне павутиння.
Вологим подихом розкішних галяв
Очищую утомлені легені.
Й той сум, що дотепер мене печалив—
Мов крига, розчиняється в натхненні.
Дивлюся й прислухаюся навколо.
Метелики — яскравіши за квіти!
Десь поруч дрізд виводить дивне соло.
І святістью дерева оповиті.
Старих легенд шепоче мудрий явір,
З'єднавши часо-просторові виміри.
Із хмар у небі склався динозавр.
Еволюціонує він, чи вимере?..
Полудень у гаю
© Copyright: Серез, 2016
Свидетельство о публикации №116061204247
Свидетельство о публикации №116061204247
Рецензии
тут на сайті мало віршів на рідній мові.
ми всі не байдужі.
З повагою,К.В.
Константин Ватулёв 03.07.2016 20:58 • Заявить о нарушении
ми всі не байдужі.
З повагою,К.В.
Константин Ватулёв 03.07.2016 20:58 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
