Ось ти і відчинив сміттєву скриню,
Відзначився тепер в усій красі,
Брехливий, недолугий сучий син.
Так, син-таки, в якомусь там коліні.
Бо ми, як не крути, твої батьки,
Литвини, українці і татари,
А всі твої нелічені гектари
Ще зійдуть боргом, та іще й яким.
Ти навіть рівними не бачиш нас,
А предками, то годі і казати.
Тоді навіщо вся твоя війна,
Могутній і величний, старший брате.
Тепер чекай, ніщо нас не бере,
Ми з тих людей, в котрих якщо не влучив,
Тебе, таки, дістануть врешті-решт.
Цей час прийшов, ми тут, і ми живучі.
маэш
© Copyright: Канан, 2016
Свидетельство о публикации №116061201009
Свидетельство о публикации №116061201009
Рецензии