Перша ночi... Дощ минув, або Нiчне щастя

Перша ночі... Дощ минув...
Місто, мокре і щасливе,
Спить. А повернеться злива,
То прокинеться од сну.

Не зізнається ніхто,
Що вночі дивився дощик,
Що тому й червоні очі.
Хоч сто раз лічив по сто.

Пів на другу. Сам на сам
Кожен із дощем і ніччю.
І, здається, на обличчя
Дощ паде... А то – сльоза...


Рецензии