Как на ладони, в степях... Из Ирины Боговиной

ИРИНА БОГОВИНА
Як на долонi, у степах...
(http://www.stihi.ru/2016/05/21/7629)
--------------------------------------


         ***
Як на долоні, у степах,
Стежина в"ється краєм поля,
Тут змалку нас носила доля,
Бентежить й досі у ві снах.

Гука привітно вітер з долу,
Зацілував, немов рідню,
Червоне сонце робить коло,
Бреде з візком по річці дну.

Безкрайній степ, ловлю цю мить,
Торка коси волося вітер,
І бачу ген - орел летить...
Сягають крила на пів світу.

Орел в степу - то, мабуть, знак?!..
І серце враз, чомусь, щемить,
Чи передавсь пташини ляк,
Що десь у терені сидить?..

Та пронесло і, слава Богу!
Орел собі десь полетів,
Обрав він інший шлях, дорогу,
Угледів ще щось попід крил.

Як на долоні, у степах,
Волошки вибігли край поля,
Тут змалку нас носила доля,
Бентежить й досі у ві снах...

         ***

************************************


         ***
Как на ладони след, в степях
Тропинка вьется краем поля,
Тут с детства нас носила доля...
И до сих пор волнует в снах.

Зовёт нас ветер из долины -
Зацеловал бы, как родню!- ,
А солнце, сделав круг свой длинный,
Бредёт с возком к речному дну.

Бескрайна степь, её простор!
Моих волос коснулся ветер.
Вон далеко - летит орёл,
Раскинув крылья на полсвета.

Орёл в степи - наверно, знак?
Вот сердце почему щемит!
Иль передался птички страх,
Что где-то на земле сидит?..

Ух, пронесло и... слава Богу!
Орёл тот мимо полетел
И выбрал новый путь, дорогу,
Другую жертву углядев.

Как на ладони, в тех степях
Я вижу васильки вдоль поля...
Тут с детства нас носила доля,
И до сих пор волнует в снах...