Помовчи
Послухай тишу, в ній своя чарівність.
Не треба слів, та подумки кричи
про сподівання юності і вічність.
Про щастя, горе, біль і почуття
зітхання, роздуми та щем у серці.
Про радість, смуток, пізні каяття
і про своє життя у вогняному герці.
Не треба говорити, бо любов
сама без слів про відчуття розкаже.
У повній тиші збурить в жилах кров,
узором вишитим на полотнину ляже.
Моїй душі пустих не треба слів,
бо красномовніше про все повіда тиша.
Вже вогник світлих почуттів зітлів
і вітер лиш полин-траву колише…
11.06.2016
Свидетельство о публикации №116061102019