Павло Тычина. Гаи шумят...

             ***
Гаи шумят -
 я слушаю.
На тучек бег -
  любуюся.
Любуюсь я, дивлюся я,
  чего душе
  так весело.

Гей, звон гудит -
  да издали.
И мысль прядёт -
  над нивами.
Над нивами-приливами,
  купаюсь в них,
  как ласточка.

Иду, иду -
 взволнованный.
Кого-то жду -
  загадано.
Иду-пою любовь свою
  под шёпот трав
  ласкающий.

Вот грезит гай -
  над речкою.
Там неба край -
  как золото.
Как золото-поколото,
горит-дрожит река,
  как музыка.

            Примечание: гай - роща.

              ***
Гаї шумлять -
 я слухаю.
Хмарки біжать  -
  милуюся.
Милуюся-любуюся,
 чого душі моїй
  так весело.

Гей, дзвін гуде -
  іздалеку.
Думки пряде -
  над нивами.
Над нивами-приливами,
  купаючи мене,
  мов ластівку.

Я йду, іду -
  зворушений.
Когось все жду -
  співаючи.
Співаючи-кохаючи
під тихий шепіт трав
  голублячий.

Щось мріє гай -
  над річкою
Там неба край -
  як золото.
Мов золото-поколото
горить-тремтить ріка,
  як музика.
                1913 г.