Сучасною формою рабства називаю
Зі смутком в душі я сучасне життя.
Хоч час вже і йде - кайдани познімали,
Але чи є волею наше життя?
За працю давали рабу лише хліба,
Давали і воду, щоб він не помер,
Щоб взимку не змерз, була і колиба.
Хіба щось змінилось тепер?
Працюємо зранку до пізньої ніченьки
І все щоб купити шмат хліба собі,
Щоб місяць могли у теплі ми прожити -
Ми з вами раби, але тільки сліпі...
Сучаснi раби
© Copyright: Осман Османов, 2016
Свидетельство о публикации №116060907271
Свидетельство о публикации №116060907271
Рецензии