Є люди, як книги ходячі.
Є люди – до правди незрячі.
І помисли в них шкуродерські,
І розвиток не піонерський.
Далеко до істин тим людям.
В житті вони "платять" і "суддям" –
Оточують свитою, крою –
Щоб той і щоб другий – кумою.
Рука щоб об руки нагріта.
Немає там правди де свита!
Немає із золота суджень.
Обплутані сіткою блуджень.
Не прагнуть знання вони дати,
Забули вже й Бога як звати.
Бог відає всіх поіменно.
Коли щось гниє – це знаменно!
Де тонко – там завжди і рветься.
І правдою меч той зоветься!
В житті будь лиш там де є перші,
Щоб бути із Богом у верші.
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2016
07.06.2016 м. Львів
***
© Copyright: Светлана Кравчук 379, 2016
Свидетельство о публикации №116060902532
Свидетельство о публикации №116060902532
Рецензии