Збираю докупи
Уламки розбитого серця.
Напрочуд марудно
Мені це робити вдається.
Я нишпорю тихо
У пам'яті темній комірці,
Полохаю лихо,
І знову тобою не спиться.
Навшпиньках заходжу
Удосвіта у підсвідомість
Знайду друзки, може?
Та ти мені снишся натомість.
Здається, я бачу
Уламок в полоні ілюзій.
Терпи-но, козаче!
Від болю щиріше сміюся.
Стомилася дуже
Ті скалки сердечні шукати...
Однак, маю мужність
Своїх почуттів не ховати.
Однак, маю силу
Зцілити розтрощене серце.
Принаймні не вбили.
А отже, завзятіше б'ється.
Збираю докупи
© Copyright: Таня Танюк, 2016
Свидетельство о публикации №116060902372
Свидетельство о публикации №116060902372
Рецензии
Дякую Вам.
Романтичне, та мужнє, гірке, але не безнадійне.
Уламки, скалки, цурки наших сердець - рядки наших віршів - дні і роки нашого життя.
"Полохаю лихо" - як вороння з вишні... чудовий звук.
Дякую ще раз.
Амале
Амале 29.06.2016 20:50 • Заявить о нарушении
Романтичне, та мужнє, гірке, але не безнадійне.
Уламки, скалки, цурки наших сердець - рядки наших віршів - дні і роки нашого життя.
"Полохаю лихо" - як вороння з вишні... чудовий звук.
Дякую ще раз.
Амале
Амале 29.06.2016 20:50 • Заявить о нарушении
У плетиві Ви знаходите найголовнішу нитку.
Слова зігрівають.
Дякую.
Таня Танюк 30.06.2016 07:58 Заявить о нарушении
Слова зігрівають.
Дякую.
Таня Танюк 30.06.2016 07:58 Заявить о нарушении