Тільки грудку землі...
Чи на спомин, чи може як звичка.
І не так вже й важливо зустріти світанок у снах,
де на чорній ріллі
хтось притрушений висмикне гичку...
Так.
Я - мрія...
Я - крила...
Я - скривджений йшовбитинах...
.......................
По запиленим снам
побіжу за несприйняту смугу,
щоб штовхнути тебе...
Не підходь до світанку на край!
Ти в тутешньому "там"
бачиш просто веселу наругу,
від якої і пекло - не пекло, а так...розпакований рай.
........................
І під гуркіт коліс
я тобі намалюю майбутнє,
за яким наше щастя у лінощах чергу займе.
До Петра не доніс...
То ж позначте, що знову відсутній.
І стріляю у мряку, що плаче, регоче і дме...
Блукаю
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116060901739
Свидетельство о публикации №116060901739
Рецензии