Наталья Сафонова 3 - Но где ж найти?

Вольный перевод
стихотворения
Натальи Сафоновой «***»*
http://www.stihi.ru/2016/06/07/11115

________________________________________________

Но где ж найти ту праведную власть,
Чтоб за порядок, чёрт возьми, взялась,
Чтоб наши дети, а за ними внуки
Оружия в свои не брали руки?

Чтобы любилось под расцвет каштановый,
Чтоб огороды и поля, бахчи... лежали бы,
Не в минах, а в плодах, зерном усеяны...
В достаток и на радость в дни осенние.

Чтоб не было злодеев, хуже гноя.
Чтоб брат-сосед не ужасал собою.
Как подобает, встречи — хлебом-солью,
Чтобы цвели побеги братской крови.

Чтоб не таились средь честнОго люда —
Ни звери, нИ фашисты, нИ иуды!
Себя очистим лишь от этого гнилья —
И ясно станет — мы одна семья.

Нас мать родИла, не волчица.
Но у волков нелишне поучиться:
Не писаны у них законы,
Неведомо святое им, иконы...
А, людям-то, что Господа гневИть,
Ну что по-волчьи заставляет выть?

_________________________________________________

*Наталья Сафонова 3
««***»»
http://www.stihi.ru/2016/06/07/11115

Та де ж знайти ту праведную владу,
Щоб рідну хату привела до лАду.
Щоб наші діти і дрібні онуки
страшної зброї не хапали в руки.
Щоб милувались, як цвітуть каштани,
щоби лани, садиби і баштани
засіялись не мінами - насінням,
на радість і добробут дням осіннім.
Щоб лиходіїв не було, як гною.
Щоби сусіда не жахав війною.
Приходив, як годиться, з хлібом-сіллю,
щоб не чорніти - зеленіти гіллю.
Щоб всі збагнули -ми шляхетні люди -
не звірі, не фашисти, не іуди!
Як небагато треба для людини ...
Свідомість - ми єдиної родини.
Нас народила мати, не вовчиця.
Було б не зайве у вовків повчиться:
в них є свої неписані закони,
хоча не знають, що таке ікони.
Тож годі, люди, Господа гнівити,
бо хочеться по-вовчому завити.