310. Василь Стус. Понять мне надо что-то не смекну

Понять мне надо что-то – не смекну.
Что именно – но должен я понять
И вырваться из пекла, что давно уж
В душе дотла истлевшей занялось.
Свою границу должен я найти,
Чтоб ею от всего отгородиться
В пространство смерти, и самоутраты,
И покаяния.  И вот ты – тут,
И тут,  и только тут, и ты – и только,
И громы все пусть на тебя падут,
И пусть тебя испепелят все молнии,
И петлями затянутся пути.
Вот так надо искать. И – обрести,
Чтоб полную уверенность вернуть,
Что разом все окончится. Без пользы
Обломки все, все части и куски,
Что издали тебе вдруг засветили
И пеклом хищным в сердце занялись.
10.VIII.1972

Щось треба зрозуміти — не збагну.
Що саме — але треба зрозуміти
і вирватися з пекла, що відколи
в твоїй душі зотлілій зайнялось.
Потрібно власну межу віднайти,
аби відгородитися від світу
на простір смерті, і самоутрати,
і власної покути. Ось ти — тут,
і тут, і тільки тут, і ти — і тільки,
і всі громи на тебе хай падуть,
і спопелять тебе нехай всі блискавки,
і в зашморги збіжаться всі шляхи.
Отак шукати треба. Це — знайти,
аби вернути необхідну певність,
що все скінчиться разом.   Задаремні
бо всі уламки, всі шматки і частки,
що здалини до тебе засвітили,
аж хиже пекло в серці зайнялось.
10.VIII.1972