Кірка рижа оповила
Сонця диск на сході дня.
Буханець із печі вибіг,
Весь засмаглий, з полум'я.
З пасовиськ корівок стадо
Повагом у хлів бредуть.
Молока парного в радість
І мені у глечик ллють.
Я його з окрайцем хліба,
Вщерть відчувши благодать,
Мов в голодний рік надибав,
Починаю уминать.
У кабиці тріск оцупків.
Гуркіт грому вдалині
Спокій у нічліга цупить,
Заважає тишині.
Та і він, мов стрів сумління,
Вуркотіти в певний час
Перестав, бо вже проміння
Найостанній проблиск згас.
Рухається тьма завзято,
Мир готується до сну.
І мені б оце за свято
Десь лягти та прикорнуть.
Лiтнiй вечiр
© Copyright: Владимир Кабузенко, 2016
Свидетельство о публикации №116060806941
Свидетельство о публикации №116060806941
Рецензии