Campanula lyrata
Шукав у квітах Зорю та її траекторію.
Казав, що моя батьківщина не Франція.
моя Батьківщина – Іштар.
Тому одного дня у пішла у гості до смерті.
Тому що Ерешкігаль – то моя сестра.
Я вірила у людей і у все прекрасне.
Хоча вони мене кликали повією.
Тож я була рада усім напастям, що насилала на мене моя сестра.
Я хотіла піти з життя. Хай би квіти зав’яли!
Й вони в’янули разом з тим, як марніла я.
І марніла Земля без любощів.
І не бачили того зубожіння лише святенники.
Він кликав мене Бель, що значить французькою «Красуня»,
і радів, коли мій сміх дзвіночком дзвенів.
Він казав, що він - Бет, Чудовисько,
але я називала його лише Лелем, що значить українською Коханий.
Його мати саджала лілії, і це довершеності знак.
Я молюся за те, щоб ці лілії його боронили,
неначе сама Соломонова печать.
Свидетельство о публикации №116060804855
Вірш наскрізь пропитаний коханням! А кохання можливо мабуть із чудовиськом!
Кохання.Кохання. Кохання- по над усе.
Ніжно обіймаю
Рая Легкая 13.06.2016 10:59 Заявить о нарушении
Пам'ятаю, як Ліда Максимівна мене називала дзвіночком ;)))На жаль, голос пропав давно і безповоротно. :-/
Олись Лапковский 13.06.2016 11:46 Заявить о нарушении