Чомусь не пишеться сьогодні
чи зорі не туди лягли,
якісь вони сумні, холодні,
не тішать душу із імли.
Найближча зірка геть не гріє,
хоч рано, а уже пече,
і вітер в полі шаленіє –
гляди все скінчиться дощем.
Однак не страшно, після зливи
земля очиститься, трава,
настане знову день мінливий,
полинуть думи і слова…
Вони немов ті краплі чисті,
що з неба падають, з пітьми,
мов промінь сонця у намисті,
що в дівки грає над грудьми.
Немовби кришталеві сльози,
що сиплють з голубих очей;
мов ті бурульки на морозі,
відлуння ранків і ночей.
Бог дасть рядками рівно ляжуть
вже на екран або папір
й про почуття мої розкажуть.
Дивись – уже і вийшов твір!
08.06.2016
Несподiваний твiр
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116060802435
Свидетельство о публикации №116060802435
Рецензии