доню моя, навіщо тобі знати на смак
яким буває п'янкий той червоний мак?
побережи ти батька свого старого.
не підпускай до себе лютого та чужого.
слова його - наче отруйний мак.
ледве помітиш - ти на глибині ріки.
легені твої відчують, як тонеш.. однак,
він не простягне тобі своєї руки.
він, взагалі-то, не шкодить русалкам.
русалчині сльози - то не його біда.
мабудь, повелось ще давнішньо, змалку
русалчині сльози йому - просто суха вода.
він не довірить собі за тобою пірнути
y суміж темну, мулисту та вогку.
тепер ти відчула присмак отрути
солодкого макового смаку?
тепер ти відчула? шкірою та лускою?
тож маковий цвіт непомітно в собі неси.
тому, хто втримає тебе своєю рукою
той цвіт, моя доню, і віддаси.
foto Anya Kabardinskaya
доню моя, навiщо тобi
© Copyright: Оля Каракай, 2016
Свидетельство о публикации №116060505747
Свидетельство о публикации №116060505747
Рецензии